Шлях митця. Духовна дорога до примноження творчості - Кемерон Джулія

Незамінна частина піклування про своє творче начало — це піклування про самого себе. Завдяки цьому ми так само підживлюємо наш зв’язок з Великим Творцем, через який і розкривається наше вміння творити. Шляхи відкриються для нас, потрібно лише довіритися Великому Творцю і почати діяти з вірою.

Уже йшлося про те, що Великий Творець наділив нас можливістю творити. Використовуючи цю можливість, ми приносимо Йому дар у відповідь. Не дозволяйте друзям марнувати ваш час.

Дійде делікатно, але твердо, і не здавайтеся. Найкраще, що ви можете зробити для своїх друзів, — це стати для них прикладом, знайшовши вихід із глухого кута у своїй творчості. Не дозволяйте їхнім страхам і сумнівам звести вас на манівці.

Незабаром ви зможете навчати інших того, що зараз вчите самі, і станете містком, яким інші зможуть перейти від невпевненості у собі до самовираження. А поки захищайте свого внутрішнього митця, не показуючи нікому свої ранкові сторінки і не беручи із собою на творче побачення друзів. Намалюйте недоторканне коло навколо процесу свого творчого відновлення. Подаруйте собі дар віри. Вірте, що ви ідете правильним шляхом. Так воно і є.

З плином часу прогресуватиме процес вашого відновлення і ви вчитиметеся більше довіряти своєму Творцю і внутрішньому митцю. Ви помітите, що насправді легше писати, ніж не писати, малювати, ніж не малювати, тощо. Ви навчитеся насолоджуватися тим, що слугуєте каналом для творчості, і перестанете відчувати постійну потребу контролювати результат. Ви почнете відчувати, яка це радість — практикувати свою творчість. Процес, а не результат, стане для вас пріоритетом.

Ваше зцілення — ось що може найбільше вселити надію в інших.

Знати, чого ви самі хочете, замість того, щоб скромно говорити «Амінь» щоразу, коли світ диктує вам, чого ви маєте хотіти — означає зберегти свою душу живою.

Кожного разу, коли ви не прислухаєтеся до свого внутрішнього чуття, то відчуваєте втрату енергії і сили та духовну слабкість.

Творчі люди, щоб уникати власної творчості, вдаються до дивних вчинків, зокрема — починають товаришувати з шаленцями. Шаленці — це ті нестримні особистості, які створюють навколо себе ураган. Зазвичай вони харизматичні, товариські, надзвичайно вигадливі і дуже переконливі. А на тих творчих людей, які з ними спілкуються, вони впливають деструктивно. Ви теж зустрічали таких: харизматичні, але некеровані, завжди мають повно проблем і мало ідей, як їх вирішити.

Шаленці — це ті люди, які можуть заволодіти всім вашим життям. А ті, хто ще не навів лад у власному житті, узагалі не можуть перед ними встояти: стільки всього потрібно змінити, на стільки речей можна відволіктися…

Якщо ви товаришуєте з шаленцем, то, мабуть, уже про це знаєте, і з цього спрощеного опису здогадалися, про кого йдеться. Шаленці обожнюють драматизувати. Якщо вони можуть самотужки згустити барви, то почуваються на сьомому небі від щастя. Усі навколо них виконують ролі акторів другого плану: підхоплюють їхні репліки, стежать за їхніми входами і виходами, потурають їхнім (шаленим) примхам.

Деякі з найбільш руйнівних шаленців, з якими мені доводилося мати зв’язки, професійно і успішно займалися мистецтвом. Саме завдяки їм усі думають, що митці обов’язково мають бути несповна розуму. Вони ніби підживлюють велич і значущість своєї особи, використовуючи енергію людей, які їх оточують. Саме тому так багато митців-шаленців у Америці оточені цілими групами підтримки, які складаються з не менш талановитих людей, приречених пожертвувати власним талантом в ім’я служінню Королю-Шаленцю.

Декілька років тому мені довелося побувати на зйомках одного фільму. Режисером був один із китів американського кінематографа. Ніхто не ставив під сумнів ні його талант, ні його сутність шаленця. Кінозйомки завжди вимагають багато зусиль, проте знімання під його керівництвом висотували у персоналу всі сили: ненормований робочий день, напади режисерської параної, інтриги і чвари. Навіть ширилися чутки, що знімальний майданчик прослуховується. Сам Король-Шаленець звертався до акторів завжди тільки через гучномовець, поки сам, немов той Чарівник Країни Оз, ховався у просторому і розкішному трейлері.

Упродовж останніх двадцяти років мені доводилося бачити за роботою багатьох режисерів. Я була одружена з надзвичайно талановитим режисером і керувала зйомками одного художнього фільму. Я часто помічала, як знімальна група нагадує родинне коло. Проте якщо там головує шаленець, то вона радше скидається на сім’ю алкоголіка, навколо якого всі ходять навшпиньках і якому всі прислуговують, вдаючи, нібито його роздуте самолюбство і супутні вимоги — цілком нормальне явище.

На знімальному майданчику цього режисера-шаленця зйомки вибивалися з графіка і перевищували заплановані затрати, а все через його безпідставні вимоги. Знімальна група — це завжди колектив справжніх фахівців, і спостерігаючи, як визнані професіонали своєї справи занепадають духом, я добре засвоїла науку: сила шаленців по-справжньому отруйна. Першокласні художники-декоратори, костюмери, звукорежисери, не кажучи вже про акторів — всі вони отримали моральні травми протягом спустошливого процесу зйомок. Працівникам доводилося боротися з надмірним драматизмом режисера, щоб змогти передати драматизм сюжету, який мав би бути в основі фільму. Як і всі хороші працівники кіноіндустрії, ця знімальна група була готова працювати понаднормово заради кращої якості кінцевого продукту. Але їхнє прагнення до роботи нівелювалося тим, що працювати понаднормово доводилося не в ім’я мистецтва, а в ім’я надмірного самолюбства однієї людини.

Основа поведінки шаленця — сила і влада, тому будь-яку групу людей можна перетворити на джерело енергії, яке можна експлуатувати і спустошувати. Шаленців можна зустріти будь-де, вони є майже у кожній сфері мистецтва. Слава може посприяти їхньому формуванню, але оскільки вони тримаються саме внаслідок сили, то будь-яке джерело влади може підтримувати їхню життєдіяльність. Найчастіше шаленці трапляються серед багатих і відомих, проте їх не бракує і серед звичайних людей. Годі й шукати далеко: навіть у сім’ї буває шаленець, який налаштовує членів родини один проти одного і зводить нанівець плани усіх інших, окрім себе.

Я пригадую одну свою знайому, яка часто поводиться деструктивно. Голова великого і талановитого сімейства, вона витрачала всю свою невичерпну енергію, щоб знищити творчі здібності своїх дітей. Вона завжди обирала слушну мить для свого саботажу і детонувала закладені власноруч бомби саме тоді, коли її діти були за крок до успіху.

Донька, яка докладає максимум зусиль, щоб урешті закінчити коледж, в ніч перед останнім важливим іспитом раптом опиняється в центрі сусідських чвар. До сина, у якого на носі надзвичайно важлива співбесіда на роботу, мати раптом навідується саме у той час, коли йому потрібно максимально зосередитися.

«Знаєш, що про тебе говорять сусіди?» — запитувала мати-шалениця. (І бідолашна студентка, яка опинилася в облозі матері, була змушена вислуховувати низку жахливих пліток, почуваючись розбитою і ставлячи собі у тиждень іспитів одне і те саме запитання: «Та кому воно треба?»)

«Ти усвідомлюєш, що якщо ти погодишся на цю роботу, то можеш зруйнувати свій шлюб?» (І перспективна кар’єра сина перетворилася на попіл, так і не розпочавшись).

У чиєму образі вони не з’являлися б у вашому житті: владної матері, маніакального керівника, емоційно залежного друга, впертого чоловіка або дружини — усіх шаленців об’єднує однакова модель деструктивної поведінки, яка робить їх смертельно небезпечними для будь-якої тривалої творчої роботи.