Серед степів - Панас Мирний

- А ти був там? Бачив своїми очима все те, про що оце тут наказав?

- Я не був, а всі так кажуть. Ото, що сьогодні стрівали, теж на Амур пішли… І курей, і кішок повезли з собою… Добро!

- Хороші бубни за горами, а зблизька шкуратяні - знаєш?

- Знаю,- нехотя одказав Яким.- Так ви, значить, не раєте на Амур? - не швидко спитав він.

- Не тілько тобі, а й рідному батькові не пораю! Багато вашого брата туди пішло; були люди із достатком, та й ті знищились, перевелись ні на віщо… Діти повимирали, самі від хвороби та всяких напастей ледве ноги волочать. Радніші б і назад вернутися, та ніяк доставитись.

- А ви сами, добродію, звідти? Бачили там самі нашого брата? - попитався Яким.

- Ні, я там не був - по газетах пишуть.

- А-а… пишуть?.. Ну, так будемо ж спати,- одказав Яким,- бо он уже й Волосожар зійшов, незабаром почне світати.

Серед нічної тиші та темноти до вас донеслося, як Яким почав лаштуватися до відпочинку: щось таке він підсовував, щось розгортав і, позіхнувши, незабаром почав висвистувати носом.

Чи не час, бува, і вам відпочити? Час, час!.. Та чи зійде-то сон на вашу заклопотану голову? Чи заспокоїть він ваше розражене серце та роз'ятрену душу?

[1903]