Перекручена реальність - Ірина Солодченко

Треба шукати іншого лікаря, бо без зубу – аж ніяк, а Алла, до того ж, протезуванням не займається. І вона перетелефонувала доктору Єгорову, якого їй колись порадила подруга Валя.

6

Суддя апеляційного суду Ігор Леонідович Картуз попросив секретаря Марійку зробити йому кави й повернувся до своїх справ. Марійка була дівчиною охайною і кмітливою. Родом з передмістя, вона щоб якось закріпитися у великому місті, дуже намагалася сподобатися своєму керівникові. Хоча личком була і безбарвна (а по щирості – зовсім ніяка), та за собою дуже стежила. І стежила перебільшено, як провінціалка. Мала власну перукарку, манікюрницю, косметолога і часто з притиском підкреслювала: «Сьогодні в мене манікюрниця…». Але виглядало це не дуже природно. Хрещениця Ігоря Леонідовича (до речі теж Марійка) теж регулярно відвідувала перукарню та манікюрницю, але без усілякого пафосу. Висока світловолоса, з довгими волоссям, Марійка мала натуральні природні нігті, а одягалася просто, зі смаком і завжди по моді – начебто вона народилася в цьому одязі. Натомість секретар Марійка вибілила волосся у стилі радянської буфетниці і наростила довгі різнобарвні манікюри, якими клацала по клавіатурі, тримаючи пальці боком. Нещодавно жалілася, що ніготь в маршрутці загубила і лазила під сидіннями аби його знайти. Увесь Марійчин вигляд виказував, що вона додає безліч зусиль, щоб виглядати карколомно… Та всі її силкування пальці знали… Вона часто скаржилася на маленьку зарплату, хоча на думку Ігоря отримувала достатньо для її мозочків. Проте фігурка в Марійки була таки – цимус. Дівчина не проти була зближення їх відносин, та Ігор Леонідович далі чергових компліментів поки що не просувався. І хоча гра вже почалася, він спочатку хотів поближче придивитися до дівчинки.

Тільки-но прочитав кілька сторінок справи, як зателефонувала дружина з Лондону. Просила післязавтра зустріти їх в аеропорту: донька їде додому на канікули. Гаразд, зустріне…. Потім подумав трохи та зателефонував Ользі.

– Як справи? Тут мої прикочують…

– То заходь сьогодні… Попрощаємося.

І саме в цю хвилину впливла Марійка з кавою на маленькій таці…. Тон судді прийняв офіційний характер.

– Так, звичайно… Добре, сьогодні, так сьогодні…

Проводжаючи поглядом свою секретарку, він відзначив, що та виляє стегнами, як вулична дівка. Ніякого виховання… Та якщо взятися, то може щось і вийде…

– Ігорю, я тут була у вас в суді на семінарі…- продовжила Ольга, не здогадуючись про споглядання свого співрозмовника.

– Так, я знав про семінар, та був дуже заклопотаний…

– Хотіла в тебе запитати, як там на заході із психологічними експертизами? Ти ж там стажувався…Вони залучають психологів?

Двері за Марійкою лишилися напіввідчиненими, і суддя Картуз напівсвідомо підвищив голос.

– Там є судові психіатри й судові психологи. Судова психіатрія йде у двох напрямках: виявлення здатності особи стати перед судом, по-їхньому Competency to Stand trial та дослідження психічного стану обвинуваченого під час злочину, тобто Mental State at the Time of the Offence. Психологи надають свою думку про психічний стан із приводу того, чи був підсудний здатний розуміти, що він коїть під час здійснення злочину… Зверни увагу – тільки думку і не більше. Для цього є три правила. Перше правило M'Naghten. Воно виправдує підсудного, який завдяки дефекту розуму, а по-нашому – вавці в голові або відхилень у психіці, не розуміє природу своїх дій або якщо й розуміє, то не знає, що так робити не можна. Друге правило – Durham rule – виправдує підсудного, чиє поводження є продуктом психічного розладу. А третє правило – ALI test – виправдовує підсудного, який через психічний розлад не може оцінити кримінальність свого поводження або зіставити своє поводження з вимогами закону.

Тут він подивився на годинника і приглушеним голосом сказав:

– Пробач… Увечері заскочу і поговоримо. Час іти…

Похапцем допив каву і схопив теку. Біля дверей, мимохідь угледів у дзеркалі скуйовджене волосся… Поки зачісувався, критично оглядав себе. Схуднути не завадило б, вигляд якийсь апоплектичний… Живіт ще більш виріс…. Спортом мабуть треба зайнятися – у волейбол пограти… Давно вже не грав, хлопці не докличуться. Все ніколи… Та що вже… І так зійде. Дівчата і такого люблять – лише кліпни… І він скоса подивився на Марійку, яка сиділа за своїм комп’ютером неначе аршин проковтнула… І гучно стукала по клавіатурі вигнутими пальцями.

Увечері таки заскочив до Ольги, щоб востаннє провести спокійний вечір. Щось всередині підказувало, що розлука буде тривалою. Скільки разів давав собі слово припинити ці відносини, та давню прихильність не так просто обірвати. Ольга була майже другою жінкою, але жінкою тямучою і не докучливою. Ігор розлігся на дивані в своєму улюбленому літньому халаті з газетою і думав: як гарно після робочого дня так полежати… Без напруги… Вдома не мав умов для відпочинку. Всі від нього чогось вимагали: «Дай! Зроби! Допоможи! Поїдь! Забери! Привези! Відвези!». А Оля ніколи нічого не вимагала і не просила…. Притому, йому лестило, що вона – суддя високої репутації, але ніхто не знав, що ця всіма шановна суддя таки частенько радиться з ним…

Після смачної вечері Ігор знову вмостився на дивані і почав пояснювати стан справ з психологічними експертизами на заході.

– …там судовий психолог просто вивчає здатність свідчити у суді та переформульовує психологічні дані й терміни на юридичну мову. Наприклад, судовий психолог нерідко оцінює стан душі підсудного, його психічний стан під час здійснення злочину. Різницю відчуваєш? Психічний стан і стан душі, тобто state of mind. Судовий психолог оцінює пом'якшувальні обставини, майбутні ризики й те, наскільки можна довіряти свідкам. Також він виявляє випадки симуляції й обману суду. Підсудний може прикидатися божевільним або перебільшувати ступінь симптомів. Судовий психолог завжди має на увазі таке поводження. У ситуаціях, коли підсудний визнаний осудним, але мали місце спір, лайка й таке інше, вони намагаються знайти пом'якшувальні обставини. І тоді без експертизи судового психолога не обійтися. Він досліджує близьку й далеку рідню підсудного, історію хвороби його і родичів, фізичне насильство вдома, душевні травми й кримінальне насильство. Також судовий психолог оцінює небезпеку підсудного в плані наскільки він схильний до злочинів, чи стане він рецидивістом чи виправиться і таке інше. Зазвичай вони дають свої оцінки й експертизи просто в залі суду або у в'язницях. Судовий психолог там працює на обвинувачення, а не на захист. Через це йому доводиться витягати інформацію з досліджуваного.

– Витягати… Моя Кравцова нічого витягати не збиралась… Словом, психолог для судді може бути лише помічником і не більше… Збирає інформацію і працює на обвинувачення… Цікаво…

– Природно, що на обвинувачення. А ще психологічні експертизи широко застосовуються при такому понятті як «обмежена осудність». Колись я по ВВС чув у новинах про такий випадок. Якийсь Джон Хоган поїхав у відпустку до Греції зі своєю дружиною, шестирічним сином і дворічною донькою. Там подружжя посварилося, і Джон викинув сина через балкон. Хлопчик помер, а Хогана засудили. Втім після суду він потрапив не до в'язниці, а до психіатричної клініки. Тому що суддя вирішив, що підсудний був нездатний вбити свого сина, і його відповідальність є diminished, тобто обмеженою через його стан душі, тобто через той самий state of mind. Дружина Хогана сказала на те, що її син загинув «нізащо». Автор того репортажу тоді ще поставив питання: хіба наявність психологічних проблем достатньо для того, щоб пробачити вбивство? Хоган пояснив своє поводження так: «Я не пам'ятаю того, що трапилося. Я намагався, але я не можу». І свідчень психолога виявилося досить, щоб переконати суд в тому, що Хоган був нездатним на вбивство через свій mental state. Тобто – фізично він викидав дитину через балкон, але mentally його там не було, як сказав його захисник.

– От до чого доводить захоплення психологією… І суддя піддався цьому… Сподіваюся, я до такого не доживу. А як ти ставишся до цієї «обмеженої осудності»?

– Я? Звісно, негативно… Це потенційна defense by excuse, за допомогою якої підсудні стверджують, що хоча вони й порушили закон, натомість вони не можуть нести карну відповідальність, бо їх розумові здатності – знижені або ослаблені. Деякі штати в США навіть використовують таке поняття, як «непереборний порив». Вперше цей «непереборний порив» було введено в Шотландії для зменшення покарання «частково божевільному». Ще в XIX столітті, суди присяжних виносили вирок «винний» з рекомендаціями – помилувати або пом'якшити покарання через якісь обставини. Потім вирішили, що деякі види розумових недоліків можуть пом'якшити покарання. Наприклад, надзвичайно низький інтелект… В Англії в 1982 році судили хлопця 22 років з розвитком дев'ятирічної дитини. Він вбив гомосексуаліста, який його домагався. І судили цього хлопця як дев'ятирічну дитину, яка не може відповідати за свої вчинки. До речі, Каліфорнія була першим штатом США, який прийняв diminished capacity defense ще в 1949 році. Але зараз там захист по diminished capacity скасований, бо не може бути ніякого захисту через обмежені розумові здатності, обмеженої відповідальності або непереборного імпульсу.