Вибрики Золотого Теляти (СИ) - Пересичанский Юрий Михайлович

- Це просто неймов╕рно! Я просто не знаю! Я в захопленн╕! Я просто, я нав╕ть не знаю... Та ти, ти, Володю, просто, просто якийсь Ар╕стотель, просто Ейнштейн якийсь, - затинаючись в╕д захоплення ╕ хвилювання, вигукував Славко.

- Парацельс, - стиха, гордовито промовив у в╕дпов╕дь Володька.

- Що Парацельс? - не зрозум╕в Славко.

- А що Ар╕стотель ╕ Ейнштейн? До чого тут Ар╕стотель ╕ Ейнштейн? От Парацельс - це так, Парацельс - це л╕кар такий великий був, ясно тоб╕, знаменитий л╕кар.

- Парацельс, Парацельс, ти Володю Парацельс ╕з Парацельс╕в, ти просто Ейнштейн серед Парацельс╕в, - не тямився з захоплення Славко. - Ти це, мабуть, усе соб╕ зметикував ще тод╕, ще як ми до школи ходили, ще як Радянський Союз був?

- Звичайно, - самовдоволено в╕дпов╕в Володька. - Це ви тут, селюки, все б╕льше хоч на як╕сь, аби начальницьк╕, каб╕нетики заглядувались, а у нас родич в област╕ ще тод╕ х╕рургом працював ╕ як сир в масл╕ купався, в╕н мен╕ ще тод╕ про все це, спасиб╕ йому, ╕ втовкмачив мен╕ в голову. У них, у л╕кар╕в, щоб ти знав, ще тод╕, при радянськ╕й влад╕ весь цей б╕знес буйним цв╕том процв╕тав. ╤ при цьому, ти чув, може, хоч коли-небудь, щоб десь арештували чи посадили за ╜рати якогось л╕каря?

- Щось не пригадую.

- Ото ж бо й воно, - напучував ╕ дал╕ Володька, - вс╕ляких там бариг ╕ фарцовщик╕в т╕льки де прим╕тили, зразу - гоп, ╕ за задн╓ м╕сце, ходи сюди в каталажку, ╕ все. А л╕кар - в╕н людина поважна, в╕н ближньому позбутися недуги допомага╓, в╕н для цього навчений. Завтра допомоги в цього л╕каря може попросити всякий, та хоч би й той же сл╕дчий чи прокурор. Прийде отак прокурор до якогось л╕каря, а л╕кар, може й не скаже, а подума╓, а цього прокурора я знаю, це той самий прокурор, що одного з л╕кар╕в за ╜рати посадив. Розум╕╓ш? ╤ якщо, може, якийсь щасливий пац╕╓нт на знак подяки щось там подару╓ л╕карю, так це таке, це сам Бог вел╕в. Я ж кажу, що л╕кар╕ Бож╕ люди, вони на ц╕й земл╕ найближче до Бога. Я тоб╕ ось ╕ще щось розпов╕м. Зараз, т╕льки ось ще давай вип'╓мо, - в╕н налив коньяк у чарки, ╕ на цей раз з ним разом випив ╕ Славко, не тямлячись в захват╕ в╕д промов товариша. - От, добре п╕шло, а тепер я тоб╕ ще дещо про л╕карськ╕ наш╕ справи по секрету розпов╕м. Слухай сюди. Оце все, що я тоб╕ тут розказував, все це дуже ц╕каво, дуже повчально, дуже гарно, все це на користь л╕карсько╖ пофес╕╖ ╕ все таке. Але все це вже старе, все це вчорашн╕й день, все це спадок нашого радянського минулого, все це прокручували ще наш╕ радянськ╕ л╕кар╕ в радянських л╕карнях. Н╕, ми, звичайно, вдячн╕ нашим радянським попередникам за ╖хн╕й спадок, ╕ вс╕ ц╕ ╖хн╕ напрацювання ми зараз, у в╕льному сусп╕льств╕, можемо поставити на широку, в╕льну ногу. Але ж зараз ми, слава Богу, живемо не в тотал╕тарн╕ радянськ╕ часи, а вже у в╕льн╕й незалежн╕й Укра╖н╕, ╕ в нас зараз не директивна радянська економ╕ка, а в╕льний ринок. ╤ от тоб╕, наприклад, один ╕з зразк╕в сучасних в╕льних ринкових в╕дносин у нас в медицин╕. Тепер у нас в кожн╕й л╕карн╕ на кожному поверс╕ аптека, своя власна аптека, ╕ вс╕ доходи в╕д цих аптек ╕дуть прям╕с╕нько в кишен╕ колективу л╕карн╕. Н╕, ну там ╓ засновники, там ╕ все таке, що належить за законом. Але менше з тим, хай там як, а грошики в╕д цих аптек ╕дуть до л╕карських кишень. ╤ от, наприклад, операц╕я. Я кажу родичам пац╕╓нта. Ага, ще ж про родич╕в, зараз без родич╕в пац╕╓нта н╕куди. Якщо в тебе нема╓ родич╕в, хто ж буде носити за тебе кошти в л╕карню. Сам же пац╕╓нт з операц╕йного столу, чи з реан╕мац╕╖ не поб╕жить за баблом, ха-ха-ха! - зареготав Володька, налив чарки, ╕ вони з╕ Славком знову випили. - Так що, коли в тебе нема╓ родич╕в, як╕ б за тобою доглядали в л╕карн╕ ╕ носили за тебе бабло, все, до побачення, йди в дупу ╕ р╕ж себе сам. Так от, приклика╓ш до себе родич╕в, ну так приклика╓ш, як треба. По психолог╕чному. Сам розум╕╓ш, там п╕дморгнеш, мовляв, ми сво╖ люди, одне одного розум╕╓мо. Завтра, кажеш, у нас операц╕я, ось вам список л╕к╕в, ╕д╕ть в╕зьм╕ть все це в наш╕й аптец╕, т╕льки обов'язвово ж щоб т╕льки в наш╕й. Чому т╕льки в наш╕й? Та з багатьох причин. От, наприклад, хоч би т╕льки через те що нести л╕к╕в доведеться не багато, не мало, а так ящик╕в зо три-чотири, ти що, будеш наймати вантаж╕вку, щоб приперти все це з ╕ншо╖ аптеки? Та й за як╕сть самих л╕к╕в ми, мовляв, у сво╖й аптец╕ в╕дпов╕да╓мо, а що ви там купите в ╕нших аптеках, хто його зна╓, зараз же, мовляв, ст╕льки вс╕ляких п╕дробок, ст╕льки розвелося шахра╖в. А за наш╕ л╕ки ми в╕дпов╕да╓мо. Ось так ось. Та це так, про всякий випадок заготовки пояснень, а так у нас в╕н, пац╕╓нт молодець, дисципл╕новний, радянська школа, сказав йому, давай ст╕льки то бабла - дасть, сказав, купуй т╕льки в наш╕й аптец╕ - буде купувати т╕льки в наш╕й. ╤ от, купить в╕н в наш╕й аптец╕ все за списком, що ти йому написав, припре три-чотири ящики з л╕ками тоб╕ - все, робимо операц╕ю, п╕сля операц╕╖ - хворого в реан╕мац╕ю, а родичам - новий список л╕к╕в, ╕д╕ть, мовляв, знову т╕льки в нашу аптеку, купуйте л╕ки, приносьте, будемо вашого родича дал╕ л╕кувати.

- А як же вс╕ т╕ л╕ки, як╕ в╕н вже купив? - не втримався в╕д питання Славко.

- А вс╕ т╕ л╕ки вже тю-тю. Вс╕ т╕ л╕ки вже давно знову в наш╕й р╕дн╕й аптец╕. Зрозум╕в? Благо, носити ╖х нам далеко не треба. Зрозум╕в? Ха-ха-ха! - зареготав Володька. - Зрозум╕в? В╕н купу╓ три-чотири ящики л╕к╕в, приносить ╖х нам, ми беремо ц╕ л╕ки, в╕дносимо ╖х в нашу аптеку, й пот╕м спок╕йн╕с╕нько знову посила╓мо його купувати ц╕ ж л╕ки в нашу ж аптеку, ╕ так щодня! Ха-ха-ха!... Зрозум╕в?

- Та я то зрозум╕в, - почухав Славко потилицю. - А як в╕н сам, ну цей ваш родич вашого пац╕╓нта, в╕н що такий вже зовс╕м, що н╕чого не розум╕╓, що в╕н вчора т╕льки купив ус╕ ц╕ л╕ки, а сьогодн╕ його знову посилають за л╕ками, в╕н що зовс╕м такий тупий?

- А от тому, що в╕н не тупий ╕ все прекрвсно розум╕╓, тому в╕н ╕де й слухняно купу╓ вс╕ т╕ л╕ки за списком, як╕ ти йому написав. Зрозум╕в? Я все розум╕ю, в╕н все розум╕╓, ми все розум╕╓мо. Зрозум╕в?

- Та якось, - знову почухав потилицю Славко.

- Добре, поясню╓мо для особливо обдарованих. В╕н розум╕╓, що таким чином ми йому просто пропону╓мо дати нам хабар, ╕ просто да╓ нам таким чином хабар, от ╕ все. Зрозум╕в?

- А-а-а-а-а-а! - ляснув себе з ус╕╓╖ сили долонею по лоб╕ Славко. - Оце так! Зрозум╕в! Це як ото у Гоголя "борзим╕ щ╓нкам╕". Насправд╕ так наче н╕хто н╕кому н╕чого й не давав. А що, йому запропонували купити л╕ки для хворого, в╕н ╕ купив - свята справа. ╤ н╕хто н╕кому н╕чого не давав - а бабосики до вас в кишеню перекочували. Здорово! Розум╕ю! ╤ руки чист╕, ╕ рильце в пушку. Розум╕ю! Який же ти молодець, Володько! Який же ти просто, ну не знаю що й сказати. Ще вчора я був як те щеня, тикався в ус╕ кутки, щось намагався прояснити для себе. Так все стало якесь незрозум╕ле, - язик у нього почав уже запл╕татися, видно, коньяк вдарив уже добряче в голову ╕ йому. - А тут ти. ╤ отак от, раз мен╕ все, як на блюдечку. Дивись, що й до чого. Дивись, як люди живуть. От, як треба. Володько, дай я тебе об╕йму, дай я тебе поц╕лую, якби не ти, то я не знаю, - пол╕з Славко ц╕луватися, мало не перекинувши столу.

- Добре, добре, - в╕дсторонив його сво╖ми кремезними ручиськами Володька, - пот╕м будемо ц╕луватися. Бачу, з тебе, друзяко, будуть люди.

- Завдяки тоб╕, Володю, завдяки тоб╕. Ти, я не знаю, ти просто, не знаю, як ╕ сказати. Ти, зна╓ш, ти просто Бог.

- Добре, добре, - трохи аж наче н╕яков╕ючи, запишався Володька в╕д Славкових, хоч ╕ п'яних, але все ж таких при╓мних сл╕в. - Добре. Якщо ми вже так добре порозум╕лися, розпов╕м тоб╕ для прикладу ╕ ще дещо. От у Радянському Союз╕ медицина була безкоштовна, то вона ╕ зараз у нас безкоштовна.

- Та невже?

- Так, так, пов╕р мен╕. Наша незалежна Укра╖нська держава за Конституц╕╓ю демократична, тобто народна, соц╕альна там, ╕ все таке, - п╕дняв до гори вказ╕вного пальця Володька. - ╤ в Конституц╕╖ ж ц╕й сам╕й ╕ написано про те, що кожен громадянин нашо╖ держави ма╓ право на безкоштовне медичне обслуговування. Стаття така ц╕ла спец╕альна в Конституц╕╖ ╓ - от. А що це означа╓? А це означа╓ те, що з державного бюджету кожн╕й л╕карн╕ вид╕ляються кошти. Кошти ц╕ вид╕ляються на зарплати, на харч╕, на л╕ки, на обладнання ╕ все таке. ╤ якби ти т╕льки знав, ск╕льки можна заробити на цьому. Тут ╕ вс╕ляк╕ оборудки з усякими закуп╕влями, ╕ в╕дкати, ╕ ф╕рми-прокладки, ╕ п╕дставн╕ ф╕рми, ╕ прокрутка грошей в банках, ╕ конвертац╕йн╕ центри - та Господи Боже, тут так╕ можливост╕, просто безмежн╕ можливост╕! ╤ це ще не все, далеко не все, що в╕дкрива╓ безмежн╕ можливост╕ перед нормальним п╕дпри╓мливим господарником з б╕знесового боку. А що б ти ще сказав про можливост╕, як╕ в╕дкриваються перед тобою в медицин╕, як перед чолов╕ком, тобто я маю на уваз╕, з боку задоволення тво╖х статевих забаганок щодо ж╕ночо╖ стат╕, просто кажучи, щодо задоволення тво╖х сексуальних потреб. Тут перед тобою, знову ж таки, в╕дкривають просто неймов╕рн╕ можливост╕. Ти, Славко, не ображайся, але з тво╓ю, м'яко кажучи, не надто вже видатною зовн╕шн╕стю, ти навряд чи зм╕г би коли-небудь розраховувати на такий вже усп╕х у ж╕ночо╖ стат╕. А в л╕карн╕ ти, як той султан у гарем╕. Тут тоб╕ ╕ молоденьк╕ л╕карки, та й зр╕л╕ вже зам╕жн╕ й досв╕дчен╕ теж, за╓ш, не промах, ╕ медсестрички, ╕ молоденьк╕ практиканточки з ус╕ляких навчальних заклад╕в. От хоч би взяти оцих останн╕х. Одну таку ╕стор╕ю про практиканточку мен╕ особисто розпов╕дав м╕й знайомий х╕рург. Практиканточки, вони що, ╖м оц╕ночку треба отримати за практику. А ти ╖╖ береш за ручку, заводиш до себе в каб╕нетик, от мовляв, тоб╕ треба гарненьку оц╕ночку - у мене ╖х ╓, але й ти ж, сама розум╕╓ш, що ти не даром отрима╓ш цю оц╕ночку. ╤ береш тод╕ так долонею проведеш по личку ц╕╓╖ практиканточки, пот╕м по ши╖, пот╕м нирнеш за пазуху, а грудочки в не╖ так╕ тенд╕тн╕, молоденьк╕, тугеньк╕, - Володька аж облизав сво╖ масн╕ губи ╕ ковтнув слину. - А дал╕ все нижче ╕ нижче. Дал╕ погладиш ╖╖ н╕жки, ╕ прямо п╕д ╖╖ коротеньку суконьку - гульк. А вона що, вона сидить ╕ н╕чичирк - ╖й же потр╕бна оц╕ночка. А дал╕ п╕шло й по╖хало, ти ╖╖ ╕ так ╕ сяк, ╕ спереду й ззаду, ╕ в ус╕ д╕рочки. Уявля╓ш? Ти т╕льки уяви соб╕. А для медсестрички дати л╕карю - так це просто святий обов'язок. Як тоб╕ таке, друзяко?