Категории
Самые читаемые
onlinekniga.com » Разная литература » Прочее » Вибрики Золотого Теляти (СИ) - Пересичанский Юрий Михайлович

Вибрики Золотого Теляти (СИ) - Пересичанский Юрий Михайлович

Читать онлайн Вибрики Золотого Теляти (СИ) - Пересичанский Юрий Михайлович

Шрифт:

-
+

Интервал:

-
+

Закладка:

Сделать
1 ... 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17
Перейти на страницу:

- Тобто да╓ш хабара, - вставив Славко.

- Якого ще хабара? - обурився Володька. - Якого ще такого хабара? Я ж тоб╕ кажу, що ми вс╕ п╕д Богом ходимо, вс╕ зрештою служимо Богу, особливо ж чиновники, адже вони все ж таки слуги народу, а значить ╕ слуги Бож╕, а отримують вони за сво╖ труди коп╕йчану зарплату, за яку неможливо прожити нав╕ть самому, а в нього ж ╕ще й с╕м'я, дружина, д╕ти, ╕ все таке, от ти й жертву╓ш через посередництво цього чиновника Богу, водночас допомагаючи й самому цьому чиновнику - як не крути, а це таки богоугодна справа. ╤ Бог тоб╕ за цю твою пожертву, ясний хр╕н, обов'язково в╕ддячить, пом'якшивши серце податк╕вця, який допоможе тоб╕ впоратися з непосильним тягарем податк╕в. Зрозум╕в таки нарешт╕?

- Та начебто так, - не дуже впевнено в╕дпов╕в Славко. - А ти от що скажи, що тепер ╕ вс╕х Лен╕них з п'╓дестал╕в поскидали, вс╕ вулиц╕ й площ╕ ╕мен╕ Лен╕них поперейменовували, раз вже така бодяга з Богом п╕шла? А в нас чомусь поки що н╕чого такого, вс╕ Лен╕ни на сво╖х м╕сцях.

- ╤ правильно вони на сво╖х м╕сцях. Вони кругом на сво╖х м╕сцях. Це ж наша ╕стор╕я. А як же?

- Так а як же? Лен╕н ╕ Бог, комун╕сти ╕ церква - це ж найб╕льш╕ вороги, це ж у комун╕ст╕в церква - оп╕ум для народу. Це ж Лен╕н писав, що чим б╕льше ми поп╕в та монах╕в розстр╕ля╓мо, тим краще, це ж комун╕сти ст╕льки розстр╕ляли священик╕в, ст╕льки церков знищили, а тепер що, поряд стоятимуть церква, в як╕й служать Богу, ╕ пам'ятник Лен╕ну? - все б╕льше дивувася Славко.

- Так, звичайно, - н╕трохи не збентежившись, в╕дпов╕в на це Володька, - стоятимуть поруч, а що ж тут такого. Стоятимуть поруч, та ще й не просто так стоятимуть поруч, а стоятимуть поруч на площ╕ Лен╕на, головн╕й площ╕ м╕ста, отак. Що ж поробиш, така вже в нас, бач, ╕стор╕я, н╕чого не поробиш. ╤з п╕сн╕, як то кажуть, сл╕в не викинеш.

- ╤ все ж таки, - н╕як не м╕г втямити Славко, - як же це все ж таки можна по╓днати? Взагал╕ то хоч хтось, хоч якось поясню╓, як все це можна по╓днати?

- Дуже просто, - так же спок╕йно в╕дпов╕дав Володька, - все дуже просто. Ти зна╓ш, хто насправд╕ був першим у св╕т╕ комун╕стом? Ти н╕коли не дотумка╓ш до такого сво╖ми др╕мучими селюцькими м╕зками. Наш╕ колишн╕ в╕дпов╕дальн╕ радянськ╕ й парт╕йн╕ прац╕вники, тобто колишн╕ комун╕сти, тепер╕шн╕, так би мовити, неоф╕ти, тобто, щоб ти знав, це новонавернен╕ християни, так вони тепер стверджують, що найпершим комун╕стом був ╤сус Христос! - в╕н зробив багатозначну паузу, аби дати Славков╕ час усв╕домити таку неймов╕рн╕сть.

- Та невже? - т╕льки й спром╕гся вичавити з себе наскр╕зь вражений Славко.

- Саме так, - п╕дтвердив сво╖ слова Володька. - Найпершим комун╕стом, кажуть наш╕ кап╕тал╕стичн╕ комун╕сти, був саме ╤сус Христос. А воно виявля╓ться й справд╕ в цьому щось таки ╓. Про це в ╖хн╕й ц╕й Б╕бл╕╖ так все й прописано, ╕ про те, що Христос цей був завжди за б╕дних ╕ проти багатих, ╕ про те, як в╕н пропонував багатим в╕ддати вс╕ сво╖ статки б╕дним, мотивуючи це тим, що, мовляв, легше багатому у верблюже вухо прол╕зти, ан╕ж у царство небесне, чи щось я вже точно не можу пригадати, - у все густ╕ших коньячних випарах думки в його голов╕ поверталися все пов╕льн╕ше, - можливо, це саме з верблюдом не можна пролазити через це вухо в царство небесне, адже верблюд - це ж теж багатство. Точно не пригадаю.

- А як же це разом з верблюдом можна л╕зти у вухо цього самого верблюда? - п╕дкошений алкоголем язик Славка вже досить таки сильно запл╕тався.

- Ой, та грець ╕з ним, ╕з цим верблюдом, - в╕дмахнувся Володька. - Головне, що цей ╖хн╕й ╤сус Христос був найпершим комун╕стом, ╕ якби в╕н з'явився, наприклад, в Рос╕╖ в одна тисяча дев'ятьсот с╕мнадцятому роц╕, то в╕н би разом з рос╕янськими комуняками розстр╕лював цих московських поп╕в, цих кап╕тал╕стичних пос╕пак, розстр╕лював би ╖х направо й нал╕во, як собак бешених, ╕ церкви б разом ╕з комуняками руйнував. Зрозум╕в? Отак от. ╤ селян би голодомором нищив, ╕ по концтаборах би м╕льйони невинних мордував. Отак от. Комун╕ст, в╕н ╕ ╓ комун╕ст, що з нього взяти... Ясно?

- Та ясно то воно ясно, - в черговий раз почухав Славко потилицю. - От т╕льки, оц╕ тво╖ новоявлен╕ кап╕тал╕сти й християни, колишн╕ наш╕ комун╕сти, як╕ вважають ╤суса Христа найпершим у св╕т╕ комун╕стом ╕ ходять у церкву молитися цьому самому ╤сусу, тобто вважають його сво╖м авторитетом, чому ж тод╕ вони так осатан╕ло кинулися гребти колишн╓ всенародне добро, в╕дриваючи останн╕й шматок хл╕ба в╕д голодних рот╕в пролетар╕ату. Адже, зважаючи на ╖хн╓ поклон╕ння комун╕сту ╤сусу Христу, все повинно було б бути зовс╕м ╕накше.

- Х-хе, - зверхньо глянув Володька на Славка. - Розум╕╓ш, людина гр╕шна, так ╕ в святому письм╕ написано. Та, врешт╕, ╕ в тому, що вс╕ хочуть забезпечити сво╓ життя якнайл╕пше, нема╓ н╕чого дивного. Звичайно, в цьому забезпеченн╕ життя часто багато хто перегина╓ палицю. Але ж що головне, головне вчасно покаятися. От ╕ йдуть вони до ╤суса Христа покаятися, бо ж в╕н вчив прощати ╕ сам прощав, хоч ╕ того ж злочинця, який вис╕в поряд з ним на хрест╕. Але тут ще ╓ одна заковика, ╤сус Христос, в╕н хоч ╕ ма╓ силу ╕ владу прощати, адже в╕н теж якось там Бог наче, в╕н все ж таки ще й людина, ╕ зрештою син Бога, а ╓ ж ╕ще ╕ його батько, тобто сам Господь Бог власною персоною, тобто батько, або ж Отець Небесний, а по ╖хньому пахан. От до цього небесного пахана вони насправд╕ ╕ йдуть до церков. Бо кожен з них обов'язково в╕дст╕ба╓ певну суму сво╖х доход╕в якомусь земному паханов╕, а тим б╕льше треба в╕дстебнути певну суму небесному паханов╕, щоб той не лише дозволив тоб╕ провертати певн╕ прибутков╕ оборудки, але й поблагословив тво╖ труди. Отак, значить, прийшов до церкви, покаявся, попросив вибачення за сво╖, можливо, не дуже гарн╕ вчинки, в╕дстебнув свою частку небесному паханов╕ в його небесний общак, ╕ все - можеш ╕з чистою сов╕стю йти дал╕ красти, тобто робити б╕знес. А Отець небесний, в╕н точно вже не комун╕ст, це його синочок ╕з комун╕стами злигався, а татко наш небесний н╕, в╕н, як ╕ годиться, л╕берал, тобто неол╕берал...

- Кого, кого в╕н об╕брав?

- Н╕кого в╕н не оббирав, н╕кого н╕ до чого в╕н не примушував. Вс╕ й так йому добров╕льно все несуть. Для чого йому когось оббирати. До нього й так все наше нов╕тн╓ панство несе свою частку внеску ╕ просить за це посприяти у справах. ╤ вс╕ люди бачать, як ти до церкви ходиш, з╕ св╕чечкою сто╖ш, на церкву сво╖ кревн╕ грошенята жертву╓ш, а значить будуть за тебе на виборах голосувати, бо як же не проголосувати за таку святу людину. Та ще й попи, зв╕сно, за тебе слово замовлять, та ще як виборцям ти добрячого могоричу п╕дкинеш. Одне слово, вс╕ карти в тебе в руках, ти т╕льки банкуй, ╕ влада завжди буде в тебе в кишен╕. А влада, брате, це такий казковий гаманець, з якого чим б╕льше ти береш, тим б╕льше в ньому ста╓ - чар╕вний такий гаманець. Зрозум╕в?

- Та, мабуть, таки зрозум╕в щось, - покивав головою Славко. - Я зрозум╕в, що ти, Володьку, не даремно там у м╕ст╕ крутився, як ти тут усе розтлумачив, як у тебе язик п╕дв╕шений, як тоб╕ кажуть, що мовляв щось тут не те, а ти раз-два, слово туди два слова сюди - ╕ все вже так, як треба, нав╕ть набагато краще, н╕ж так, як треба. Я не знаю, як воно нин╕ у нас тепер, а от якби ран╕ше, то я впевнений, що був би ти просто таки видатним парт╕йним прац╕вником рангом не нижче обласного р╕вня, та що там обласного р╕вня, бути б тоб╕ членом Центрального Ком╕тету парт╕╖, та що там членом, ти м╕г би бути й першим секретарем Центрального Ком╕тету! Ось що я тоб╕ скажу!

- Що ж, - самовдоволено посм╕хнувся Володька, - не стану заперечувати, даремно часу я не втрачав, проштуд╕ював я нов╕тню нашу систему всю наскр╕зь, як кажуть, в╕д "а" до "я", ╕ можу тоб╕ сказати, що особливо вже такого нового в ц╕й систем╕ н╕чого й нема╓. Звичайно, назива╓ться багато чого тепер по новому, але суть, власне залишилася та ж сама. А от що я тоб╕ найголовн╕ше скажу про тепер╕шн╕й стан речей, так це те, що коли хочеш ти досягти чогось в будь-як╕й сфер╕, чи то в медицин╕, чи то в б╕знес╕, чи то в як╕й ╕нш╕й профес╕╖, якщо хочеш чогось досягти, то конче необх╕дно тоб╕ або мати якусь дуже близьку й дуже волохату лапу у влад╕, або самому пробиватись у владу. Хоча, власне, так воно було й ран╕ше, ╕ в цьому теж н╕чого особливо нового нема╓. Я от соб╕ вир╕шив, що кров з носу, що б там не було, чого б це мен╕ не коштувало, а я обов'язково буду пробиватись особисто у владу, обов'язково стану якимось депутатом, можливо, й не найвищого рангу, а депутатом буду - ╕ це мен╕ в медичних мо╖х справах дуже буде допомагати, т╕льки так можна тепер досягти повного усп╕ху. А щодо нового в тепер╕шньому житт╕, так слухай сюди, малий. От ти торочив тут мен╕ про в╕дпов╕дальних парт╕йних прац╕вник╕в ус╕ляких ранг╕в, про обкоми, райкоми, ЦК ╕ весь цей в╕дст╕йний мотлох ╕ непотр╕б, нема╓ вже н╕чого цього, все, нема╓ н╕яких райком╕в з обкомами, нема╓ н╕яких ЦК. Слухай сюди, те, що колись було райкомами, тепер назива╓ться районними державними адм╕н╕страц╕ями, те, що було обкомами, тепер назива╓ться обласними державними адм╕н╕страц╕ями, а от, наприклад, перший секретар центрального ком╕тету парт╕╖ по тепер╕шньому назива╓ться Президентом Укра╖ни. Зрозум╕в? Ще там щось напридумали, вс╕ляк╕ там "ВАТ", "МММ", абощо, та це так, др╕бниц╕, т╕льки щоб туману напустити, а взагал╕, то в основному все ╕нше так ╕ залишилось як ╕ ран╕ше. Зрозум╕в?

1 ... 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17
Перейти на страницу:
На этой странице вы можете бесплатно читать книгу Вибрики Золотого Теляти (СИ) - Пересичанский Юрий Михайлович.
Комментарии