Перекручена реальність - Ірина Солодченко

Рання ручна вогнепальна зброя являла собою гранований залізний ствол довжиною близько 40 см, який висвердлювався всередині. Біля магазину робили отвір для запалу, з боку дула засипали порох, утрамбовували забивачем і вставляли снаряд (камінь, обгорнений ганчіркою). В запальний отвір встромляли тліючу паличку, а ствол прив'язували до ціпка. Таку зброю у бою звичайно не перезаряджали, бо на це знадобилося б багато часу. У середині XV століття з'явилася кругла свинцева куля, а наприкінці – ґнотовий замок, який вимагав постійного тління джгута, який перед пострілом затискали губками курка. Щоб вистрілити, потрібно було підняти кришечку полиці, і курок із ґнотом опускався до запалу за допомогою пружини. Така зброя називалася аркебузою й мала дальність прицільного вогню в 20 – 25 метрів. Наприкінці XVII століття поширився кремінний замок, а потім вигадали мушкети й нарешті, – знайомі нам гвинтівки, які дали змогу стріляти на великі відстані. Нарізна зброя в багато разів збільшила дальність польоту кулі й точність пострілу. Саме гвинтівка визначила появу в майбутньому снайперських підрозділів.

Після винаходу в XVIII столітті бездимного пороху й капсульного запальника, а в XIX – унітарного патрона й автоматичної подачі боєприпасів, люди отримали пістолети та револьвери. Пістолет зручний тим, що він невеликий за розміром. Його можна сховати до кишені, а у потрібний момент витягти… Пістолет набагато зручніший за ножа. Адже ножем можна вразити супротивника лише на близькій відстані, і щоб його жбурнути потрібен простір для розмаху. А пістолет – зручніше і не вигадаєш. Щоб виростити людину потрібно багато сил і енергії… Не тільки їй самій, а і її батькам, учителям та рожичам. А вмерти… Витяг з кишені пістоля, зняв його з запобіжника, звів курок… Потім постріл в потрібному напрямку і – нема людини.. Немає чийогось сина, брата, батька, чоловіка… Або чиєїсь дочки, матері, сестри, дружини…Чи думає про це той, хто наразі цілиться? Ні… Не думає. Він думає про те, що його скривдили, що хтось його дратує, що дехто не чує його команд, слів, умовлянь. А якби не було цієї маленької штукенції? Що тоді? Кулаками б доводив свої погляди на життя? Морди одне одному набили б і розійшлися… А назавтра історія здалася б зовсім в іншому світлі. Не такою жахливою, не такою гострою…. Так, скривдили… Так, вилаяли… Знімай побої – іди до суду, чи якось по-іншому виладновуй справу… А може б назавтра зустрілися сперечальники і просто посміялися: «От дурні! І за що це ми билися?».

Важко давати поради, але вбивство – це крайній і найчастіше неприпустимий засіб вирішення проблеми. Адже із цього моменту людина стає вбивцею… Спочатку то – шок: «Я – убивця?». Прокидається зранку в сподіванні, що все то йому наснилося. А потім, коли виявляється, що від факту не забіжиш – спокійне розуміння: «Так… Я – вбивця». І світ від того не перекинувся догори ногами … Та як жити далі? І тут два шляхи: перший – «аби почати…», другий – щире каяття й довічні муки. Та в кожному випадку – клопоту повна голова… Суди, адвокати, ґрати, життя переходить в інший вимір… Всі інші проблеми – не такі вже й важливі… На думці одне: як вивернутися із цієї жахливої ситуації?

…І от суддя питає у батька, якого вбили нізащо на зупинці трамваю: «Яку міру покарання ви вважаєте справедливою?». А батько розводить руки: «Скільки б ви йому не дали, він рано чи пізно вийде з в'язниці й буде жити далі. А мого сина вже не повернеш…». Ось вам ціна того, що ходять українськими вулицями гарячі голови, які просто зняли перетинку з газового пістолета…

Дотепер не вирішено, чи можна дозволити населенню носити вогнепальну зброю? Різні країни по-різному ставляться до цього питання, та обговорюючи відповідний закон в Україні варто замислитися: навіщо властиво людині зброя? Адже її купують не для того щоб у шафі зберігати… Пересічні громадяни можуть і посперечатися на цю тему, а ось слідчі, міліціонери, судді, які надивились всього за свого життя, – майже одностайні у своїй думці: ніякого вільного продажу зброї.

В Україні проект Закону про зброю валяється десь в курних верховнорадівських шафах. Депутатам-мільйонерам ніколи займатися законотворчістю: вони граються в вибори, вираховують як дорожче запродатися, як вгадати, яка партія переможе, щоб вчасно перекинутися… Одне добре: допоки населенню заборонено вільно купувати зброю.

Втім, якщо проставити собі за мету, то і зараз можна придбати собі пістолета на чорному ринку. Але то вже усвідомлений крок людини, яка умисно йде на правопорушення. Покупцеві потрібно вжити певних заходів: довідатися, де продається пістолет і на яких умовах, вступити із продавцем в контакт, провести нелегальні переговори й таке інше. Потім цю зброю потрібно ховати від дітей і близьких, щоб ніхто про неї не довідався. Тобто, нелегальна купівля зброї – свідоме правопорушення, й на такий крок треба зважитися. Через це хоча б пересічні українці не гуляють вулицями з маленьким та дуже небезпечним апаратиком у кишені.

2

За півгодини почнеться чергове судове засідання у справі Забарова… Адвокати з обох сторін ведуть жваву розмову на очах учасників процесу, бо в суді відсутня спеціальна кімната, де вони б мали можливість приготуватися до слухань або навіть погомоніти без зайвих очей. Тож адвокати весело обговорюють свої поточні ділові та сімейні справи у той час, як сестра потерпілого та матір підсудного напружено сидять на протилежних лавах вузького коридору, намагаючись не зустрічатися очами… Їм боляче дивитися на задоволених життям своїх захисників, які наразі весело обговорюють весілля сина Куреника. Сестра потерпілого та матір підсудного розуміють, що навіть за великі суми, які вони платять своїм оборонникам, для них вони – просто чергові клієнти. Ось Щеглова радісно виймає з сумочки фотографії свого онука і показує їх колезі… А чому не втішатися? В них, на щастя, все добре. Їхні діти живі й здорові, одружуються, десь вчаться… Затим Щеглова розповідає колезі, як її син вступав до юридичного, бо таки вирішив піти стопами батьків (чоловік Щеглової – теж юрист, та ще й районний прокурор). А брат Ніни Короєдової вже ніколи ніде не буде вчитися… Проте Щеглова й Ніні демонструє світлини онука. Дівчина журливо посміхається, а в голові інше: коли вона вже отримає моральну компенсацію, щоб сплатити послуги адвоката Щеглової?

Нарешті, Ніна не витримує… Вона встає з лави й виходить до коридору… Там вона дивиться у вікно аж поки її не кличуть. Засідання починається…

– У судове засідання викликаний експерт по балістиці Минтус. Назвіть, будь ласка, свої прізвище, ім'я та по батькові, де живете, коли народилися й де працюєте?

– Минтус Олександр Дмитрович, народився 5 серпня 1965 року, проживаю на вулиці Вишневій 25, працюю експертом-криміналістом у райвідділку міліції.

– Стаж експертної роботи?

– П'ятнадцять років.

– Олександр Дмитрович, суд вам роз'яснює, що ви викликані у судове засідання для допиту, як експерт по кримінальній справі за обвинуваченням Забарова Миколи Олександровича в навмисному вбивстві й незаконному носінні вогнепальної зброї. Суд вас попереджає про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань, за дачу свідомо неправдивих свідчень. Це зрозуміло?

– Зрозуміло.

– Захист, прошу задавати питання…Адвокат Куреник…

– Чи підтверджуєте ви результати експертизи зброї?

– Так, підтверджую. Пістолет Забарова був визнаним вогнепальною зброєю…

– Якого калібру і які патрони застосовуються в конструкції даного пістолета?

– 9 міліметрів по гільзі газовими, шумовими, дробовими патронами… А також патронами, зарядженими еластичною гумовою кулею, так званими травматичними й патронами кулястої форми зі свинцевого сплаву відповідно до каналу ствола…

– Яка безпечна відстань припустима при пальбі з даного пістолета залежно від типу патронів?

– Якщо стріляти…

– Почекайте, секретар не встигає…

– Мовчу…

– … Відповідайте.

– З газового й шумовими – 2-3 метра, з еластичною гумовою кулею – від п'яти метрів, дріб або свинцева куля – 1 метр від дулового зрізу.

– А максимальна відстань?

– Питання не розглядалося…… Пояснюю… Треба взяти соснову дошку із щільністю 0,45 кг на сантиметр кубічний, що прирівнюється до щільності м'язів і костей людського тіла. Якщо куля пробиває дошку товщиною 20-25 см, то дулова енергія цих снарядів – достатня для поразки живої сили… Якщо пробиває дошку з відстані одного метра, то ми визнаємо зброю вогнепальною, а патрон – боєприпасом. Тобто, про максимальну відстань питання не ставилася.

– Чи вносилися зміни в конструкцію даного пістолета?

– Вносилися.… Була відсутня перетинка у стволі, що призначена для створення надлишкового тиску в каналі ствола при стрілянині газовими холостими патронами… Це необхідно для роботи автоматики пістолета. Тобто, частина порохових газів, які не встигають вийти зі ствола, тиснуть на гільзу.